Коли все має значення

Эпизоды

• 
  Якщо головком буде із команди міністра оборони — конфлікт вичерпаний | Ярослав Гончар 22.07.2026 59мин

  Володимир Зеленський відправиву відставку головкома ЗСУ Олександра Сирського, який займав цю посаду з 2024 року. Новим головнокомандуючим призначено Михайла Драпатого. Перестановки у вищому військовому керівництві розпочалися 15 липня. Після відставкипрем’єр-міністерки Юлії Свириденко та її Кабміну міністр оборони Михайло Федоров втратив свою посаду. На прес-конференції він заявив про конфлікт із Олександром Сирським і звинуватив його у блокуванні ініціатив Міноборони. Президент підтвердив наявність конфлікту між цими двома високопосадовцями. Через звільнення Федорова розпочалися вуличні протести. Мітингувальники вимагали відставки  Олександра Сирського та повернення до складу нового уряду Федорова. Після звільнення головкому Зеленський заявив, що запропонував колишньому очільнику Міноборони «достойну позицію у владі». Поки перемовини із Федоровим тривають, раніше він був готовий повернутися лише як міністр оборони.  Військовослужбовець,голова ГО «Аеророзвідка» Ярослав Гончар стверджує, що така ситуація виникла через системні проблеми в управлінні. Тільки їхнє вирішення убезпечить відподібних конфліктів у майбутньому не зважаючи на те, хто обіймає ту чи іншу посаду. Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Ярославом Гончаром про те, чому жоден український міністроборони не призначав головкома, розподілення ролей між ними, потребу у нових підходах у війську через зміну технологічного укладу війни та запоруку боєздатності армії.  Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
• 
  У російському суспільстві — серйозна криза сприйняття війни | Михайло Фішман 15.07.2026 1ч 1мин

  Журналіст Михайло Фішман залишив Росію після початку повномасштабного вторгнення. Проте він продовжує аналізувати події, що відбуваються всерединіРФ. Зміни у відносинах між суспільством та владою відбуваються вже кілька місяців, впевнений він. Економіка є основним фактором. У 2023-2024 роках черезспрямування великої кількості коштів у військово-промисловий комплекс можна було спостерігати пожвавлення російської економіки. Але вже в середині 2025 люди побачили, що зростання їхніх доходів за останні два роки з'їла інфляція, і вони живуть дедалі гірше. Так звана «війна з Інтернетом», коли Кремль почав блокувати мобільний Інтернет та окремі месенджери, також зробила свій вклад у загальне невдоволення росіян їхньою владою. Нинішня паливна криза через дефіцит бензину після вдалих українських атак лише зміцнила такий стан речей. Цепоступово починає змінювати ставлення російського суспільства до війни. Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Михайлом Фішманом про ситуацію всередині Росії, страх, що путінський режим може перейти в нову якість, кризубачення війни серед вищого військового керівництва РФ та який розрахунок щодо НАТО має Кремль. Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
• 
  Архів убитих журналістів: як у Мексиці зберігають пам'ять про загиблих репортерів 08.07.2026 49мин

  Мексика залишається однією з найнебезпечніших країн для журналістів, де регулярно фіксуються нападита їхні вбивства. Журналістка та авторка АлехандраІбарра Чаул створила архів матеріалів вбитих репортерів. Зараз там 19 тисяч матеріалів 84 мексиканських журналістів. Вона також намагається боротися ізстереотипом щодо насильства проти репортерів у Мексиці. Люди вважають, що здебільшого це справа рук злочинних картелів і саме вони вбивають журналістів-розслідувачів.Однак робота над архівом показала зовсім іншу реальність — вбиті репортери часто висвітлювали місцеві проблеми, приміром, відсутність чистої проточної води або невиконання своїх обіцянок громаді мерами. Часто це могла бути сатирична суб’єктивна подача локальних проблем, а ті, хто висвітлював ці питання, могли працювати таксистом чи мати ресторан, а журналістика для нихбула лише захопленням. Тому якщо йдеться про вбивства репортерів у Мексиці, то не слід вважати, що жертви — виключно журналісти з великих редакцій, які роблятьматеріали про організовану злочинність на загальнонаціональному рівні. Хоча держава намагається боротися з цими вбивствами, але здебільшого у суді з’являються виконавці злочинів. Ті, хто замовив вбивство журналіста, ніколи не притягували до суду, розповідає Ібарра Чаул.Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Алехандрою Ібаррою Чаул про специфіку мексиканськоїжурналістики, як на рівні штатів намагаються зменшити кількість вбивств репортерів, чому вона вирішила створити свій архів та як можна зберігати пам’ять про вбитих журналістів. Дана публікація/стаття була підготовлена за підтримки Програми “Партнерство за сильну Україну". Зміст цієї публікації/статті є виключною відповідальністю[назва організації] і не обов’язково відображає позицію Програми та/або її фінансових партнерів.
• 
  An Archive of Murdered Journalists: Preserving the Memory of Mexico's Reporters 08.07.2026 51мин

  Mexico remains one of the world's most dangerous countries for journalists, where attacks and killings continueto occur on a regular basis. Mexican journalist and writer Alejandra Ibarra Chaoul has created an archive preserving the work of murdered reporters. It now contains more than 19,000 stories produced by 84 Mexican journalists.Through this project, Ibarra Chaoul also challenges common assumptions about violence against journalists inMexico. Many people believe that reporters are primarily targeted by criminal cartels and that the victims are mostly investigative journalists covering organized crime. But her research reveals a very different reality. Many of themurdered reporters focused on local issues such as the lack of running water or mayors failing to deliver on promises to their communities. Some covered these stories through opinion pieces or satire, while others worked as taxi driversor restaurant owners and practiced journalism alongside another profession.The archive shows that journalists killed in Mexico are not only reporters from major national newsrooms investigating organized crime. They are often local journalists whose work held power to account in their own communities.Although the Mexican government has introduced measures to protect journalists and investigate these crimes, thosewho carry out the murders are usually the only people prosecuted. The individuals who order the killings have never been brought to justice, Ibarra Chaoul says.In this episode, journalist Natalia Gumenyuk speaks with Alejandra Ibarra Chaoul about the realities of journalism in Mexico, efforts by individual states to reduce violence against reporters, why she decided to build this archive, and how the work of murdered journalists can be preservedand remembered.This publication/article has been produced with the support of the ‘Partnership Fund for a Resilient Ukraine’.The content of this publication/article is the sole responsibility of [organisation name] and does not necessarily reflect the views of the Fund and/or of its Financing Partners. 
• 
  УПА для поляків має дуже конкретне значення, і це складно змінити | Едвін Бендик 01.07.2026 1ч 7мин

  Наприкінці червня у польському Гданську відбулася Конференція з питань відновлення України. Там підписали 160 угод на понад €10 млрд, а Євросоюзвиділив перший транш з кредиту для України на 90 млрд євро —  понад 3 млрд євро. Президент Зеленський неприїхав на форум через новий виток напруги між Україною та Польщею. Через присвоєння назви «імені героїв УПА» одному із підрозділів ССО президент ПольщіНавроцький позбавив Зеленського ордена Білого Орла. Український президент відправив нагороду до Варшави «Новою поштою» і відмовився від поїздки наконференцію до Гданська. Українську владу на форумі представляла прем’єр-міністерка Юлія Свириденко. Сама конференція та її доволі успішні результати могли б створити умови для зниження напруги між Польщею та Україною.Однак розраховувати на це найближчим часом складно. Президент Зеленський вже вніс до Верховної Ради законопроект про національний пантеон, що може знову збурити емоції у Варшаві. Журналістка Наталя Гуменюк говорить із польськимжурналістом та публіцистом Едвіном Бендиком про загальний настрій у Гданську, про різницю сприйняття УПА у Польщі та Україні, антиукраїнськість як один із підмурків польського комунізму, страх поляків через можливий напад Росії та зростання підтримки так званих «партій миру», політичне майбутнє українців у Польщі та складність діалогу між країнами як шанс на порозуміння.  Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
• 
  For Poles, the UPA Carries a Very Specific Meaning, and That's Hard to Change | Edwin Bendyk 01.07.2026 1ч 18мин

  At the end of June, the Ukraine Recovery Conference took place in Gdańsk, Poland. Participants signed 160agreements worth more than €10 billion, while the European Union disbursed the first tranche of its €90 billion loan package for Ukraine—more than €3 billion.President Volodymyr Zelenskyy did not attend the conference due to a new escalation in tensions between Ukraine and Poland. After a Special Operations Forces unit was given the honorary title "named after the Heroes of the UPA," Polish President Karol Nawrocki stripped Zelenskyy of the Order of the White Eagle. Zelenskyy reportedlyreturned the award to Warsaw via Nova Poshta and declined to travel to Gdańsk. Ukraine was represented at the conference by Prime Minister Yuliia Svyrydenko.The conference itself, along with its relatively successful outcomes, could have created an opportunity to easetensions between Poland and Ukraine. Yet such expectations seem unrealistic in the near future. President Zelenskyy has already submitted a bill on a national pantheon to the Ukrainian parliament, a move that could once again stir strongemotions in Warsaw.Journalist Natalia Gumenyuk speaks with Polish journalist and public intellectual Edwin Bendyk about the atmosphere in Gdańsk, the differing perceptions of the UPA in Poland andUkraine, anti-Ukrainian sentiment as one of the foundations of Polish communism, Polish fears of a potential Russian attack, the growing support for the so-called "parties of peace", the political future of Ukrainians living in Poland, and why the difficult dialogue between the two countries mayultimately offer a path toward mutual understanding. Do you like our podcast? Support the Public Interest Journalism Lab with a Donationhttps://www.journlab.online/donations
• 
  Довгий час сексуальне насильство під час війни було поховано у мовчанні | Аліса Коваленко 24.06.2026 39мин

  Українська прем’єра фільму «Сліди» відбулася на міжнародному фестивалі документального кіно проправа людини «Докудейз» у червні. В центрі —історії жінок, які пережили сексуальне насильство під час війни. Режисерка стрічки Аліса Коваленко пережила подібний досвід. У 2014 році під час роботи з іноземними журналістами на Донбасі вона потрапила в полон, де зазнала сексуального насильства від російського військового. Про те, що відбулося із нею під час її незаконного утримання, жінка наважилася розказати лише через два роки. Коваленко дуже довго не відчувала внутрішньої відваги почати роботу над фільмом про подібні воєннізлочини. Режисерка усвідомлювала, що торкатиметься болю інших людей та свого власного, що може ретравматизувати її. Однак після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну кількість таких злочинів з боку РФ значно виросла. У2026 році ООН внесла в так званий «список ганьби» російську армію як таку, що систематично вчиняє злочини сексуального насильства. Аліса Коваленко підкреслює, що фільм «Сліди» не про злочинців чи судові справи. В центрі — постраждалі. Однак  він не може бути лишепро біль та травму. Одна з головних тем — вихід жінки із ролі жертви та як ті допомагають іншим пройти через досвід сексуального насильства, яке використовується як зброя війни. Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із Алісою Коваленко про фільм «Сліди» та чому вона не сталагероїнею цієї стрічки, ставлення українського суспільства до сексуального насильства під час війни та які упередження фіксують правозахисники, вихід ізтіні злочинця та чому про це необхідно говорити. Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
• 
  Бути елітою — це вже на пенсії. Я продовжую працювати як звичайний художник | Жанна Кадирова 17.06.2026 1ч 17мин

  У 2026 році на Венеційській бієнале Україну представляла художниця Жанна Кадирова.  Центральним об’єктом національного проєкту «Гарантії безпеки» стала її скульптура «Оригамі Олень». До початку повномасштабного вторгнення вона стояла у парку «Ювілейний» у Покровську на постаменті, де раніше був радянський реактивний літак. Коли російські військанаближалися до міста, ініціативна група разом із Жанною Кадировою евакуювала оленя у безпечне місце.  Сам Покровськ дуже пошкоджений бойовими діями і вже практично окупований російською армією. Через скандал із появою російського павільйону на бієнале цього року Україні запропонували гарні місця для експозиції скульптури Кадирової, зокрема, білявходу в сади Джардіні. Художниця пригадує, що будь-яке інтерв’ю у Венеції починалося з питання, що вона думає з приводу появи Росії на мистецькому форумі. Однак ще перед початком бієнале творча команда вирішила, щоне виступатиме проти участі країни-агресорки, а зосередиться на власному посланні. Покровський олень розповідає історію невиконаних міжнародних гарантійбезпеки. Скульптура зрізана зі свого постаменту, вона у підвішеному стані. У подібному стані перебувають мільйони українців, які вимушені були покинути свійдім через війну і не знають де вони опиняться завтра у пошуках нового прихистку. Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Жанною Кадировою про її творчість під час великоївійни, чому вона обирає виставки замість регалій, про Шевченківську премію та як вона ставиться до митців, що виїхали з України, про необхідність повернутиукраїнському мистецтву імена митців радянської доби та як Україна може подолати російські пропагандистські меседжі за допомогою культури. Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
• 
  Деніел Курц-Фелан — про поступки Трампа Китаю та яке місце Пекін відводить Росії 10.06.2026 1ч 2мин

  Деніел Курц-Фелан є головним редактором журналу «Foreign Affairs» п’ять років. Він спеціалізується на зовнішній політиці США та Китаї. Попри непослідовність та суперечливість політики Дональда Трампавін під час свого другого терміну змінив риторику й загальний підхід до Китаю. На думку Курца-Фелана, американський президент  набагато більше зацікавлений у підтриманні стабільних, а подекуди навіть досить теплих відносин із очільником Китаю Сі Цзіньпіном.  Для цього він пішов на певні поступки стосовно Тайваню, який є однієї з найконфліктніших тем у американо-китайськихвідносинах. Зараз керівництво Китаю відчуває, що події навколо Тайваню розвиваються на його користь. Наразі військового вторгнення з боку Китаю на острів можна не очікувати. Однак ризики можуть зрости за кілька років.Головний редактор «Foreign Affairs» називає 2028 рік як можливу дату ескалації. Саме тоді відбуватимуться президентські вибори як на Тайвані, так у США. «Взаємодія між цими двома політичними процесами може виявитися дестабілізуючою й змінити підхід Китаю», — стверджує Курц-Фелан. Журналістка Наталя Гуменюк говорить із головним редактором «Foreign Affairs» про протистояння США та Китаю та зміну підходу Трампа,  відносини Пекіна та Москви та слід, що залишило радянське минуле на них, як сприймають російську війну в Україні у Білому домі і хибне уявлення про Трампа як ізоляціоніста.  Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
• 
  Daniel Kurtz-Phelan on Trump's Concessions to China and Where Beijing Sees Russia in the Global Order 10.06.2026 1ч

  Daniel Kurtz-Phelan has served as Editor of Foreign Affairs for the past five years. He specializes in U.S. foreign policy and China. Despite the inconsistency and contradictions that often characterize Donald Trump’s policies, during his second term Trump has shifted both his rhetoric and his overall approach toward China.According to Kurtz-Phelan, the U.S. president is far more interested in maintaining stable—and at times even relativelywarm—relations with Chinese leader Xi Jinping. To achieve this, he has made certain concessions regarding Taiwan, one of the most contentious issues in U.S.-China relations. China’s leadership now feels that developments surrounding Taiwan are moving in its favor.For the time being, a Chinese military invasion of the island appears unlikely. However, the risks could increase within the next few years. The Editor of Foreign Affairs points to2028 as a potential year of escalation. Presidential elections will take place both in Taiwan and in the United States that year. “The interaction between these two political processes could prove destabilizing and alter China’sapproach,” Kurtz-Phelan argues.Journalist Natalia Gumenyuk speaks with the Editor of Foreign Affairs about the U.S.-China rivalry and Trump’schanging approach toward Beijing, the relationship between Beijing and Moscow and the legacy of their Soviet past, how Russia’s war against Ukraine is viewed in the White House, and the misconception of Trump as an isolationist.Do you like our podcast? Support the Public Interest Journalism Lab with a Donation https://www.journlab.online/donations
• 
  Є одне обмеження для митців під час війни – після твору не має хотітися вбитися | Сергій Кулибишев 03.06.2026 1ч 12мин

  Український режисер, сценарист і драматург Сергій Кулибишев є автором понад 400 сценаріїв. Сьогоднійого п’єсу «ПоліАндрія» ставить Давид Петросян у Театрі Франка, а торік на Sweet TV вийшов трагікомічний міні-серіал «Ховаючи колишню», в якому Кулибишеввиступив шоуранером і режисером. Він впевнений: проєкти про сьогодення не можуть бути відірваними від реальності. Тому серіал «Ховаючи колишню» – про те, як люди в Києві у2024-2025 роках переживають війну. Саме масовий глядач цікавить автора. На думку Кулибишева, рівень складних артхаусних фільмів в Україні є високим, проте масове кіно здебільшого не досягло планки якісного продукту. Серед причин режисер називає брак коштів, а також нестачу цікавих ідей та сценаріїв. Кулибишев закликає авторів до свободи у виборі тем та подачі матеріалу. Проте просить під час війни створювати такі проєкти, які не множать безнадію, а після перегляду глядачу не ставало б ще гірше. Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Сергієм Кулибишевим про те, як він пишіть сценарії, гумор як механізм рефлексії та страх людей сміятися над собою,про КВК як частину його життя та чому він себе зараз з цим колом не уособлює, що він зрозумів про росіян, а також гетьмана Павла Скоропадського і гурт «Брати Гадюкіни» як героїв його майбутніх фільмів та п’єс. Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
• 
  Каталіна Гомес провела кілька місяців в Ірані під час війни. Ось що вона побачила там 27.05.2026 1ч 5мин

  Колумбійська журналістка Каталіна Гомес постійно проживає в Тегерані з 2007 року. В Іран вона потрапила через свою одержимість Близькім Сходом. Її спеціалізація – репортажі з військових конфліктів в цьому регіоні. Також Гомес висвітлювала кілька президентських виборів в Ірані та масові протести під час Зеленої революції в Ірані у 2009 році. Після повномасштабного вторгнення Росії вУкраїну журналістка регулярно їздить на передову для написання репортажів та періодично проживає в Києві.У перший день початку військової операції США та Ізраїлю проти Ірану Гомес саме виїжджала з України та чекала на свій паспорт у Польщі. Після отримання документів вона полетіла до Туреччини, яка має довгий сухопутний кордон з Іраном. Звідти вже на автівці вона заїхала в Іран і на третій день війни добралася до Тегерану. Там Гомес побачила людей, що перебували в постійному страху — черезбагаточисельні удари по різним військовим базам, поліції, воєнізованих формуваннях та об’єктах, пов’язаних із ядерною програмою Ірану, страждали і звичайні житлові райони. До того ж під удар потрапляло військове командування та ті, хто пов’язаний із режимом, а ніхто ніколи не знав достеменно, хто є їхніми сусідами і що відбувається в будинку поруч. Іранці не отримувалиінформації, як поводити себе, зокрема, і під час дронових атак. Тому Каталіні Гомес доводилося пояснювати, якими є характерні звуки від дронів, в чому є небезпека та як врятувати себе і своїх близьких під час нальотів безпілотників. Вона навіть написала пост в соцмережі, що саме це і є тим кошмаром, в якому українці живуть від початку повномасштабного вторгнення, зокрема, і черезіранські «Шахеди». Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із Каталіною Гомес про життя звичайних іранців під час нинішньої війни, зміну їхніх настроїв, сприйняття ними смерті верховного лідераІрану Алі Хаменеї та ставлення до Трампа, жінок без хіджабів та в леггінсах на пробіжках, що сталося з ядерною програмою в Ірані та індустрію дронів, що пов’язана з Корпусом вартових ісламської революції. Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
• 
  Catalina Gomez spent several months in Iran during the war. Here’s what she saw there 27.05.2026 1ч 11мин

  Colombian journalist Catalina Gomez has been living in Tehran since 2007. She first came to Iran driven by her fascination with the Middle East. Her main specialization is reporting frommilitary conflicts across the region. Gomez also covered several presidential elections in Iran as well as the mass protests during Iran’s Green Movement in 2009. After Russia’s full-scale invasion of Ukraine, the journalist began traveling regularly to the front line to report and has periodically lived in Kyiv.On the first day of the U.S. and Israeli military operation against Iran, Gomez was leaving Ukraine and waitingfor her passport in Poland. After receiving her documents, she flew to Turkey, which shares a long land border with Iran. From there, she entered Iran by car and reached Tehran on the third day of the war.In Tehran, Gomez witnessed people living in constant fear. Numerous strikes targeting military bases, policeforces, paramilitary groups, and facilities connected to Iran’s nuclear program were also affecting ordinary residential neighborhoods. Military commanders and people associated with the regime were also being targeted, while no one trulyknew who their neighbors were or what was happening in the building next door. Iranians received almost no guidance on how to behave during attacks, including drone strikes.As a result, Catalina Gomez found herself explaining what drones sound like, what dangers they pose, and how people could protect themselves and their loved ones during drone attacks. She even wrote on social media that this was the very nightmare Ukrainians have been living through since the start of the full-scale invasion — including because of Iranian-made Shahed drones.Journalist Angelina Kariakina speaks with Catalina Gomez about the lives of ordinary Iranians during the current war, changing public moods, perceptions of the death of Iran’s Supreme Leader Ali Khamenei, attitudes toward Donald Trump, women appearing without hijabs and jogging in leggings, the current state of Iran’s nuclear program, and the drone industry linked to the Islamic Revolutionary Guard Corps.Do you like our podcast? Support the Public Interest Journalism Lab with a Donationhttps://www.journlab.online/donations
• 
  Про насильство над жінками говорять усе менше. Що відбувається? 20.05.2026 47мин

  Висвітлення в медіа насильства та мізогінії щодо жінок перебуває на найнижчому рівні за останні дев’ять років. Торік лише 1,3% онлайн-матеріалів у світі розкривали ці теми. Такі результати дослідження оприлюднила міжнародна консалтингова компанія з питань стратегії роботи з аудиторією AKAS. Фахівці проаналізувала понад один мільярд онлайн-публікацій з 2017 року. Найбільше матеріалів стосовно насильства та мізогінії світ читав та дивився у 2018 році — через рух Me Too він ставпіковим моментом для висвітлення цієї теми. Однак навіть тоді лише 2,2% усіх матеріалів в онлайні стосувалися насильства проти жінок. Дослідниця та журналістка Люба Кассова розповіла, що вонинамагалися дослідити, чи існує зв’язок між рівнем насилля проти жінок у країні та рівнем медійного висвітлення цієї теми. Фахівці очікували побачити прямузалежність — чим вищий рівень насилля, тим більше про це пишуть медіа. Однак жодного такого зв’язку вони не виявили. Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із Любою Кассовою про зміщення фокусу уваги у висвітленні в медіа справи Епштейна, шкоду сенсаційної подачі такої теми, «нордичний парадокс» та ігнорування голосу жінкив матеріалах про мізогінію та насильства щодо них.  Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
• 
  Violence against women is being talked about less and less. What happened? 20.05.2026 50мин

  Coverage of violence and misogyny against women in themedia has fallen to its lowest level in the past nine years. Last year, only 1.3% of online content worldwide addressed these issues. These findings were published by the international audience strategy consultancy AKAS. Researchersanalyzed more than one billion online publications dating back to 2017. The largest volume of coverage on violence and misogyny came in 2018, when the Me Too movement became a peak moment for media attention to the issue. Yet even then, only 2.2% of all online content focused onviolence against women.Researcher and journalist Luba Kassova said the team soughtto determine whether there was a link between the level of violence against women in a country and the amount of media coverage devoted to the issue. The researchers expected to find a direct correlation — the higher the level of violence, the more media attention it would receive. However, they found no such connection.Journalist Angelina Kariakina speaks with Luba Kassovaabout the shifting media focus in coverage of the Epstein case, the harm caused by sensationalist reporting on violence against women, the “Nordic paradox,” and the sidelining of women’s voices in stories about misogyny and violenceagainst them. Do you like our podcast? Support the Public Interest Journalism Lab with a Donationhttps://www.journlab.online/donations
• 
  Міша у 2022 році — це взагалі інший Міша | Михайло Вершинін 13.05.2026 1ч 10мин

  Начальник патрульної поліції Донецької області Михайло Вершинін став відомим на всю країну під час оборони Маріуполя у 2022 році. Він залишився з певною кількістюправоохоронців захищати місто. Одна із задач, яку Вершинін намагався виконувати — це координація людей в місті, що оточила російська армія і постійно його бомбардувала. З тих часів в нього залишилася світлина — весь обвішаний радіостанціями та портативними раціямивін намагається координувати хаос у Маріуполі на початку повномасштабного вторгнення. В квітні 2022 поліцейського поранили, на «Азовсталі» йому зробили операцію. Там Вершинін перебував до самого виходу з «Азовсталі». У російському полоні він провів чотири місяці. Він вважає, що історія Маріуполя є недорозказаною. Події у місті, що було в облозі, позбавили йогоілюзій  щодо суспільства та його реакцій,щодо деяких людей, які воювали, і були поруч. Тому він закликає не робити штучних героїв з людей, які можуть піаритися на темі Маріуполя. Навпаки потрібнопомічати вчинки тих, хто загинув у Маріуполі. «В нас дуже багато дійсно героїчних вчинків, про які ніхто толком не знає», — каже Вершинін.Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із Михайлом Вершиніним про те, як він змінився після Маріуполя та полону, рівновагу з собою та як треба пам’ятати «Азовсталь», про війну майбутнього та зброю для цивільних.  Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійнимвнеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
• 
  Путін одержимий Україною. Його життєва місія — повернути її під контроль Росії | Лусіан Кім 06.05.2026 50мин

  Американець Лусіан Кім займається журналістикою понад двадцять років. Центральна та Східна Європа є одним з основних фокусів його роботи. На початку 2000-х він переїхав до Москви, звідки писав матеріали для зарубіжних видань, зокрема, про «Газпром» та розбудову путінської вертикалі влади. У 2005 вперше приїхав до України, щобпобачити зміни після Помаранчевої революції і відтоді регулярно їздив до країни. Також Кім висвітлював анексію Криму та початок війни на Донбасі. Згодом він повернувся до Росії як кореспондент і працював там до 2021 року. Вінзізнається, що був у шоці від того, як змінилася Росія у порівнянні із 2000-х роками. Кім побачив фактичне скочування до диктатури. У певний момент його робота стала постійним описом репресій різного роду і він залишив РФ. Після початку повномасштабного вторгнення Лусіан Кім написав книжку «Помста Путіна: чому Росія вторглася вУкраїну». Він аналізує причини російської агресії. Перша з них — російський імперіалізм. Але одного цього чинника недостатньо. У власній книзі він намагається показати, що іншою складовою є особистість Путіна та його диктатура. Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Лусіаном Кімом про мотиви Кремля для початку війни, параноїдальне мислення Путіна, в чому схожі Джо Байден та Дональд Трамп, чи планував Янукович залишити Україну післяРеволюції гідності та нове покоління росіян.  Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внескомна сторінці https://www.journlab.online/donations
• 
  Putin is obsessed with Ukraine. His life’s mission is to bring it back under Russia’s control | Lucian Kim 06.05.2026 58мин

  American journalist Lucian Kim has been working in journalism for over twenty years. Central and Eastern Europehave been one of the main focuses of his work. In the early 2000s, he moved to Moscow, where he reported for international outlets, covering topics such as Gazprom and the construction of Putin’s vertical of power.In 2005, he first traveled to Ukraine to observe the changes following the Orange Revolution, and since thenhe has regularly visited the country. Kim also covered the annexation of Crimea and the beginning of the war in Donbas. He later returned to Russia as a correspondent and worked there until 2021. He admits he was shocked by how muchRussia had changed compared to the 2000s, witnessing its effective slide into dictatorship. At a certain point, his work became a constant chronicle of various forms of repression, and he left Russia.After the start of the full-scale invasion, Lucian Kim wrote the book Putin’s Revenge: Why Russia Invaded Ukraine. In it, he analyzes the causes of Russian aggression. The first isRussian imperialism, but this factor alone is not sufficient. In his book, he argues that another key component is Putin’s personality and his dictatorship.Journalist Nataliya Gumenyuk speaks with Lucian Kim about the Kremlin’s motives for launching the war, Putin’s paranoid mindset, what Joe Biden and Donald Trump have in common, whether Viktor Yanukovych planned to leave Ukraine after the Revolution of Dignity, and the new generation of Russians. Do you like our podcast? Support the Public Interest Journalism Lab with a Donationhttps://www.journlab.online/donations
• 
  Треба роки, щоб виявити всіх російських агентів в угорських державних структурах | Саболч Паньї 29.04.2026 54мин

  Журналіст Саболч Паньї повернувся до Угорщини. Він був змушений покинути країну після погроз з боку уряду Орбана розпочати кримінальне проводження щодо нього нібито він є шпигуном. Паньї роками висвітлює російський вплив в Угорщині. З 2023 року він зацікавився активністю міністра закордонних справ Угорщини Петера Сійярто,який діяв фактично як російський агент. Вже під час передвиборчої кампанії після оприлюднення розмов між Сійярто та міністром закордонних справ РФ СергіємЛавровим стало зрозумілим, що угорський високопосадовець регулярно звітував проперебіг засідань ЄС, радився щодо кроків з гальмування вступу України в Євросоюз,  а також щодо зняття санкцій з впливових росіян. Це мало великий резонанс всередині угорського суспільства, зокрема серед молоді. Вона була дуже обурена, дізнавшись, що попри членство Угорщини в ЄС і НАТО, через зовнішню політику Орбана країна фактично залишається васалом путінської Росії. Це стало визначним фактором для мобілізації молодих людей піти на голосування. Явка виборців стало рекордною з1990 року – майже 80% угорців скористувалися своїм правом голосу. Саболч Паньї каже, що Віктор Орбан не просто програв вибори, а фактично розпався весь йогорежим. Однак на угорців ще чекає відкриття, наскільки Росія була залучена в збереження влади Орбана в країні.Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із Саболчем Паньїпро те, чому Орбан зробив розворот у бік Кремля,  Угорщину як логістичний хаб для російськоїрозв ідки, демонізацію Зеленського та України, причини розвалу режиму Орбана та майбутнє вже колишніх угорських високопосадовців.   Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійнимвнеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
• 
  It’d take years to identify all Russian agents embedded in the Hungarian state | Szabolcs Panyi 29.04.2026 1ч

  Journalist Szabolcs Panyi has returned to Hungary. He was forced to leave the country after facing threatsfrom Viktor Orbán’s government to initiate criminal proceedings against him, alleging he was a spy. Panyi has spent years reporting on Russian influence inHungary. Since 2023, he has focused on the activities of Hungary’s Foreign Minister, Péter Szijjártó, who effectively acted as a Russian agent.During the election campaign, after the publication of conversations between Szijjártó and Russian Foreign MinisterSergey Lavrov, it became clear that the Hungarian official had regularly reported on the course of EU meetings, consulted on steps to slow down Ukraine’s accession to the European Union, and discussed lifting sanctions on influentialRussians. This caused a major public outcry in Hungary, particularly among young people.They were outraged to learn that despite Hungary’s membership in the EU and NATO, the country had effectivelyremained a vassal of Putin’s Russia due to Orbán’s foreign policy. This became a key factor in mobilizing young voters to turn out. Voter turnout reached a record high since 1990, with nearly 80% of Hungarians exercising their right to vote.According to Szabolcs Panyi, Viktor Orbán did not simply lose the election — his entire regime effectively collapsed. However, Hungarians still have yet to discover the extent of Russia’s involvement in maintaining Orbán’s grip on power.Journalist Angelina Kariakina speaks with Szabolcs Panyi about why Orbán pivoted toward the Kremlin, Hungary as alogistical hub for Russian intelligence, the demonization of Volodymyr Zelenskyy and Ukraine, the reasons behind the collapse of Orbán’s regime, and the future of Hungary’s now-former top officials.Do you like our podcast? Support the Public Interest Journalism Lab with a Donation https://www.journlab.online/donations