Коли все має значення

Osad

• Є одне обмеження для митців під час війни – після твору не має хотітися вбитися | Сергій Кулибишев 03.06.2026 1t 12min

  Український режисер, сценарист і драматург Сергій Кулибишев є автором понад 400 сценаріїв. Сьогоднійого п’єсу «ПоліАндрія» ставить Давид Петросян у Театрі Франка, а торік на Sweet TV вийшов трагікомічний міні-серіал «Ховаючи колишню», в якому Кулибишеввиступив шоуранером і режисером. Він впевнений: проєкти про сьогодення не можуть бути відірваними від реальності. Тому серіал «Ховаючи колишню» – про те, як люди в Києві у2024-2025 роках переживають війну. Саме масовий глядач цікавить автора. На думку Кулибишева, рівень складних артхаусних фільмів в Україні є високим, проте масове кіно здебільшого не досягло планки якісного продукту. Серед причин режисер називає брак коштів, а також нестачу цікавих ідей та сценаріїв. Кулибишев закликає авторів до свободи у виборі тем та подачі матеріалу. Проте просить під час війни створювати такі проєкти, які не множать безнадію, а після перегляду глядачу не ставало б ще гірше. Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Сергієм Кулибишевим про те, як він пишіть сценарії, гумор як механізм рефлексії та страх людей сміятися над собою,про КВК як частину його життя та чому він себе зараз з цим колом не уособлює, що він зрозумів про росіян, а також гетьмана Павла Скоропадського і гурт «Брати Гадюкіни» як героїв його майбутніх фільмів та п’єс. Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
• Каталіна Гомес провела кілька місяців в Ірані під час війни. Ось що вона побачила там 27.05.2026 1t 5min

  Колумбійська журналістка Каталіна Гомес постійно проживає в Тегерані з 2007 року. В Іран вона потрапила через свою одержимість Близькім Сходом. Її спеціалізація – репортажі з військових конфліктів в цьому регіоні. Також Гомес висвітлювала кілька президентських виборів в Ірані та масові протести під час Зеленої революції в Ірані у 2009 році. Після повномасштабного вторгнення Росії вУкраїну журналістка регулярно їздить на передову для написання репортажів та періодично проживає в Києві.У перший день початку військової операції США та Ізраїлю проти Ірану Гомес саме виїжджала з України та чекала на свій паспорт у Польщі. Після отримання документів вона полетіла до Туреччини, яка має довгий сухопутний кордон з Іраном. Звідти вже на автівці вона заїхала в Іран і на третій день війни добралася до Тегерану. Там Гомес побачила людей, що перебували в постійному страху — черезбагаточисельні удари по різним військовим базам, поліції, воєнізованих формуваннях та об’єктах, пов’язаних із ядерною програмою Ірану, страждали і звичайні житлові райони. До того ж під удар потрапляло військове командування та ті, хто пов’язаний із режимом, а ніхто ніколи не знав достеменно, хто є їхніми сусідами і що відбувається в будинку поруч. Іранці не отримувалиінформації, як поводити себе, зокрема, і під час дронових атак. Тому Каталіні Гомес доводилося пояснювати, якими є характерні звуки від дронів, в чому є небезпека та як врятувати себе і своїх близьких під час нальотів безпілотників. Вона навіть написала пост в соцмережі, що саме це і є тим кошмаром, в якому українці живуть від початку повномасштабного вторгнення, зокрема, і черезіранські «Шахеди». Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із Каталіною Гомес про життя звичайних іранців під час нинішньої війни, зміну їхніх настроїв, сприйняття ними смерті верховного лідераІрану Алі Хаменеї та ставлення до Трампа, жінок без хіджабів та в леггінсах на пробіжках, що сталося з ядерною програмою в Ірані та індустрію дронів, що пов’язана з Корпусом вартових ісламської революції. Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
• Catalina Gomez spent several months in Iran during the war. Here’s what she saw there 27.05.2026 1t 11min

  Colombian journalist Catalina Gomez has been living in Tehran since 2007. She first came to Iran driven by her fascination with the Middle East. Her main specialization is reporting frommilitary conflicts across the region. Gomez also covered several presidential elections in Iran as well as the mass protests during Iran’s Green Movement in 2009. After Russia’s full-scale invasion of Ukraine, the journalist began traveling regularly to the front line to report and has periodically lived in Kyiv.On the first day of the U.S. and Israeli military operation against Iran, Gomez was leaving Ukraine and waitingfor her passport in Poland. After receiving her documents, she flew to Turkey, which shares a long land border with Iran. From there, she entered Iran by car and reached Tehran on the third day of the war.In Tehran, Gomez witnessed people living in constant fear. Numerous strikes targeting military bases, policeforces, paramilitary groups, and facilities connected to Iran’s nuclear program were also affecting ordinary residential neighborhoods. Military commanders and people associated with the regime were also being targeted, while no one trulyknew who their neighbors were or what was happening in the building next door. Iranians received almost no guidance on how to behave during attacks, including drone strikes.As a result, Catalina Gomez found herself explaining what drones sound like, what dangers they pose, and how people could protect themselves and their loved ones during drone attacks. She even wrote on social media that this was the very nightmare Ukrainians have been living through since the start of the full-scale invasion — including because of Iranian-made Shahed drones.Journalist Angelina Kariakina speaks with Catalina Gomez about the lives of ordinary Iranians during the current war, changing public moods, perceptions of the death of Iran’s Supreme Leader Ali Khamenei, attitudes toward Donald Trump, women appearing without hijabs and jogging in leggings, the current state of Iran’s nuclear program, and the drone industry linked to the Islamic Revolutionary Guard Corps.Do you like our podcast? Support the Public Interest Journalism Lab with a Donationhttps://www.journlab.online/donations
• Про насильство над жінками говорять усе менше. Що відбувається? 20.05.2026 47min

  Висвітлення в медіа насильства та мізогінії щодо жінок перебуває на найнижчому рівні за останні дев’ять років. Торік лише 1,3% онлайн-матеріалів у світі розкривали ці теми. Такі результати дослідження оприлюднила міжнародна консалтингова компанія з питань стратегії роботи з аудиторією AKAS. Фахівці проаналізувала понад один мільярд онлайн-публікацій з 2017 року. Найбільше матеріалів стосовно насильства та мізогінії світ читав та дивився у 2018 році — через рух Me Too він ставпіковим моментом для висвітлення цієї теми. Однак навіть тоді лише 2,2% усіх матеріалів в онлайні стосувалися насильства проти жінок. Дослідниця та журналістка Люба Кассова розповіла, що вонинамагалися дослідити, чи існує зв’язок між рівнем насилля проти жінок у країні та рівнем медійного висвітлення цієї теми. Фахівці очікували побачити прямузалежність — чим вищий рівень насилля, тим більше про це пишуть медіа. Однак жодного такого зв’язку вони не виявили. Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із Любою Кассовою про зміщення фокусу уваги у висвітленні в медіа справи Епштейна, шкоду сенсаційної подачі такої теми, «нордичний парадокс» та ігнорування голосу жінкив матеріалах про мізогінію та насильства щодо них.  Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
• Violence against women is being talked about less and less. What happened? 20.05.2026 50min

  Coverage of violence and misogyny against women in themedia has fallen to its lowest level in the past nine years. Last year, only 1.3% of online content worldwide addressed these issues. These findings were published by the international audience strategy consultancy AKAS. Researchersanalyzed more than one billion online publications dating back to 2017. The largest volume of coverage on violence and misogyny came in 2018, when the Me Too movement became a peak moment for media attention to the issue. Yet even then, only 2.2% of all online content focused onviolence against women.Researcher and journalist Luba Kassova said the team soughtto determine whether there was a link between the level of violence against women in a country and the amount of media coverage devoted to the issue. The researchers expected to find a direct correlation — the higher the level of violence, the more media attention it would receive. However, they found no such connection.Journalist Angelina Kariakina speaks with Luba Kassovaabout the shifting media focus in coverage of the Epstein case, the harm caused by sensationalist reporting on violence against women, the “Nordic paradox,” and the sidelining of women’s voices in stories about misogyny and violenceagainst them. Do you like our podcast? Support the Public Interest Journalism Lab with a Donationhttps://www.journlab.online/donations
• Міша у 2022 році — це взагалі інший Міша | Михайло Вершинін 13.05.2026 1t 10min

  Начальник патрульної поліції Донецької області Михайло Вершинін став відомим на всю країну під час оборони Маріуполя у 2022 році. Він залишився з певною кількістюправоохоронців захищати місто. Одна із задач, яку Вершинін намагався виконувати — це координація людей в місті, що оточила російська армія і постійно його бомбардувала. З тих часів в нього залишилася світлина — весь обвішаний радіостанціями та портативними раціямивін намагається координувати хаос у Маріуполі на початку повномасштабного вторгнення. В квітні 2022 поліцейського поранили, на «Азовсталі» йому зробили операцію. Там Вершинін перебував до самого виходу з «Азовсталі». У російському полоні він провів чотири місяці. Він вважає, що історія Маріуполя є недорозказаною. Події у місті, що було в облозі, позбавили йогоілюзій  щодо суспільства та його реакцій,щодо деяких людей, які воювали, і були поруч. Тому він закликає не робити штучних героїв з людей, які можуть піаритися на темі Маріуполя. Навпаки потрібнопомічати вчинки тих, хто загинув у Маріуполі. «В нас дуже багато дійсно героїчних вчинків, про які ніхто толком не знає», — каже Вершинін.Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із Михайлом Вершиніним про те, як він змінився після Маріуполя та полону, рівновагу з собою та як треба пам’ятати «Азовсталь», про війну майбутнього та зброю для цивільних.  Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійнимвнеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
• Путін одержимий Україною. Його життєва місія — повернути її під контроль Росії | Лусіан Кім 06.05.2026 50min

  Американець Лусіан Кім займається журналістикою понад двадцять років. Центральна та Східна Європа є одним з основних фокусів його роботи. На початку 2000-х він переїхав до Москви, звідки писав матеріали для зарубіжних видань, зокрема, про «Газпром» та розбудову путінської вертикалі влади. У 2005 вперше приїхав до України, щобпобачити зміни після Помаранчевої революції і відтоді регулярно їздив до країни. Також Кім висвітлював анексію Криму та початок війни на Донбасі. Згодом він повернувся до Росії як кореспондент і працював там до 2021 року. Вінзізнається, що був у шоці від того, як змінилася Росія у порівнянні із 2000-х роками. Кім побачив фактичне скочування до диктатури. У певний момент його робота стала постійним описом репресій різного роду і він залишив РФ. Після початку повномасштабного вторгнення Лусіан Кім написав книжку «Помста Путіна: чому Росія вторглася вУкраїну». Він аналізує причини російської агресії. Перша з них — російський імперіалізм. Але одного цього чинника недостатньо. У власній книзі він намагається показати, що іншою складовою є особистість Путіна та його диктатура. Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Лусіаном Кімом про мотиви Кремля для початку війни, параноїдальне мислення Путіна, в чому схожі Джо Байден та Дональд Трамп, чи планував Янукович залишити Україну післяРеволюції гідності та нове покоління росіян.  Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внескомна сторінці https://www.journlab.online/donations
• Putin is obsessed with Ukraine. His life’s mission is to bring it back under Russia’s control | Lucian Kim 06.05.2026 58min

  American journalist Lucian Kim has been working in journalism for over twenty years. Central and Eastern Europehave been one of the main focuses of his work. In the early 2000s, he moved to Moscow, where he reported for international outlets, covering topics such as Gazprom and the construction of Putin’s vertical of power.In 2005, he first traveled to Ukraine to observe the changes following the Orange Revolution, and since thenhe has regularly visited the country. Kim also covered the annexation of Crimea and the beginning of the war in Donbas. He later returned to Russia as a correspondent and worked there until 2021. He admits he was shocked by how muchRussia had changed compared to the 2000s, witnessing its effective slide into dictatorship. At a certain point, his work became a constant chronicle of various forms of repression, and he left Russia.After the start of the full-scale invasion, Lucian Kim wrote the book Putin’s Revenge: Why Russia Invaded Ukraine. In it, he analyzes the causes of Russian aggression. The first isRussian imperialism, but this factor alone is not sufficient. In his book, he argues that another key component is Putin’s personality and his dictatorship.Journalist Nataliya Gumenyuk speaks with Lucian Kim about the Kremlin’s motives for launching the war, Putin’s paranoid mindset, what Joe Biden and Donald Trump have in common, whether Viktor Yanukovych planned to leave Ukraine after the Revolution of Dignity, and the new generation of Russians. Do you like our podcast? Support the Public Interest Journalism Lab with a Donationhttps://www.journlab.online/donations
• Треба роки, щоб виявити всіх російських агентів в угорських державних структурах | Саболч Паньї 29.04.2026 54min

  Журналіст Саболч Паньї повернувся до Угорщини. Він був змушений покинути країну після погроз з боку уряду Орбана розпочати кримінальне проводження щодо нього нібито він є шпигуном. Паньї роками висвітлює російський вплив в Угорщині. З 2023 року він зацікавився активністю міністра закордонних справ Угорщини Петера Сійярто,який діяв фактично як російський агент. Вже під час передвиборчої кампанії після оприлюднення розмов між Сійярто та міністром закордонних справ РФ СергіємЛавровим стало зрозумілим, що угорський високопосадовець регулярно звітував проперебіг засідань ЄС, радився щодо кроків з гальмування вступу України в Євросоюз,  а також щодо зняття санкцій з впливових росіян. Це мало великий резонанс всередині угорського суспільства, зокрема серед молоді. Вона була дуже обурена, дізнавшись, що попри членство Угорщини в ЄС і НАТО, через зовнішню політику Орбана країна фактично залишається васалом путінської Росії. Це стало визначним фактором для мобілізації молодих людей піти на голосування. Явка виборців стало рекордною з1990 року – майже 80% угорців скористувалися своїм правом голосу. Саболч Паньї каже, що Віктор Орбан не просто програв вибори, а фактично розпався весь йогорежим. Однак на угорців ще чекає відкриття, наскільки Росія була залучена в збереження влади Орбана в країні.Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із Саболчем Паньїпро те, чому Орбан зробив розворот у бік Кремля,  Угорщину як логістичний хаб для російськоїрозв ідки, демонізацію Зеленського та України, причини розвалу режиму Орбана та майбутнє вже колишніх угорських високопосадовців.   Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійнимвнеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
• It’d take years to identify all Russian agents embedded in the Hungarian state | Szabolcs Panyi 29.04.2026 1t

  Journalist Szabolcs Panyi has returned to Hungary. He was forced to leave the country after facing threatsfrom Viktor Orbán’s government to initiate criminal proceedings against him, alleging he was a spy. Panyi has spent years reporting on Russian influence inHungary. Since 2023, he has focused on the activities of Hungary’s Foreign Minister, Péter Szijjártó, who effectively acted as a Russian agent.During the election campaign, after the publication of conversations between Szijjártó and Russian Foreign MinisterSergey Lavrov, it became clear that the Hungarian official had regularly reported on the course of EU meetings, consulted on steps to slow down Ukraine’s accession to the European Union, and discussed lifting sanctions on influentialRussians. This caused a major public outcry in Hungary, particularly among young people.They were outraged to learn that despite Hungary’s membership in the EU and NATO, the country had effectivelyremained a vassal of Putin’s Russia due to Orbán’s foreign policy. This became a key factor in mobilizing young voters to turn out. Voter turnout reached a record high since 1990, with nearly 80% of Hungarians exercising their right to vote.According to Szabolcs Panyi, Viktor Orbán did not simply lose the election — his entire regime effectively collapsed. However, Hungarians still have yet to discover the extent of Russia’s involvement in maintaining Orbán’s grip on power.Journalist Angelina Kariakina speaks with Szabolcs Panyi about why Orbán pivoted toward the Kremlin, Hungary as alogistical hub for Russian intelligence, the demonization of Volodymyr Zelenskyy and Ukraine, the reasons behind the collapse of Orbán’s regime, and the future of Hungary’s now-former top officials.Do you like our podcast? Support the Public Interest Journalism Lab with a Donation https://www.journlab.online/donations
• Україна вже виконує одну з ключових функцій НАТО — стримує російську агресію | Фредрік Весслау 22.04.2026 58min

  Україна не стане повноправним членом ЄС до 2027 року. Проте вже найближчими місяцями всі можуть побачити більш креативні рішення, що дозволять зрушити процес вступу країни до Євросоюзу. Таку думкувисловив шведський дипломат, виконуючий обов’язки директора Інституту європейської політики в Києві Фредрік Весслау. Угорщина під керівництвом Віктора Орбана блокувала процес вступу України. Після перемоги опозиційної партії «Тиса» на чолі з Петером Мадяром на парламентських виборів категоричні настрої в Будапешті можуть змінитися. Також йдуть дискусії одо часткового членства України ще до завершення всіх необхідних реформ і повноправного вступу до блоку. «Раніше я вважав, що вступ України до ЄС обов’язково має супроводжуватися членством у НАТО. Зараз ситуація змінилася», — заявив колишній шведський дипломат. Однією з причин є й те, що Україна стримує російськуагресію і цим забезпечує безпеку інших країн Європи.Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Фредріком Весслау про нові рішення щодо розширення євроблоку, Мінські домовленості як російську пастку, причини високої підтримки України Швецією, довгий шлях до справедливості та реформу силових органів України. Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
• Ukraine carries out NATO’s core job by defending itself against Russian aggression | Fredrik Wesslau 22.04.2026 1t 2min

  Ukraine will not become a full member of the EU by 2027. However, in the coming months, more creative solutions may emerge that could help move the country’s accession process to the European Union forward. This view was expressed by Swedish diplomat Fredrik Wesslau, acting director of the European Policy Institute in Kyiv.Hungary, under the leadership of Viktor Orbán, has been blocking Ukraine’s accession process. Following the victory of the opposition Tisza party, led by Péter Magyar, in the parliamentary elections, the hardline stance in Budapest may shift. There are also ongoing discussions about the possibility of partial membership for Ukraine even before all necessary reforms are completed and full accession to the bloc is achieved.“I used to argue that EU membership for Ukrainewould have to come with NATO membership for Ukraine. Now the situation has changed,” the Swedish diplomat said. One of the reasons is that Ukraine is holding back Russian aggression, thereby contributing to the security of other European countries.Journalist Natalia Gumenyuk speaks with Fredrik Wesslau about new approaches to EU enlargement, the Minsk agreements as Russian trap, the reasons behind Sweden’s strong support for Ukraine, the long road to justice, and the reform of Ukraine’s law enforcement agencies.Do you like our podcast? Support the Public Interest Journalism Lab with a Donation https://www.journlab.online/donations
• Нові іранські військові політики дуже жорстокі і радикальніші за попередників | Ігор Семиволос 15.04.2026 1t 7min

  11 квітня у Пакистані пройшли переговори між представниками США та Ірану. Вони були невдалими  — Іран відмовився закрити свою ядерну програму та не виробляти ядерну зброю. Переговори в Ісламабаді свідчать про те, що поставлені на початку військової операції цілі Вашингтону та Ізраїлю досягти не вдалося, кажедиректор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос. По суті зараз країною одноосібно керує Корпус вартових Ісламської Революції. Дональд Трамп своїмидіями розчистив шлях до влади новим іранським елітам, проте вони є більш нахабними та ризикованими за своїх попередників. На погрозу президента США влаштувати морську блокаду Ірану його офіційні представники порадили звичайними американцям насолоджуватися поточними цінами на пальне, вартість якого вжезначно зросла через військові дії на Близькому Сході. Вони обіцяють і далі перешкоджати вільному пересуванню суден в Ормузькій протоці, а також обіцяють нові удари по іншим країнам Перської затоки, що забезпечують світову економіку енергоносіями. Про настрої в іранському суспільстві говорити важко — влада країни постійно блокує Інтернет і посилює цифрову ізоляцію Ірану. Здебільшого люди перебувають у своїх домівках. Вони налякані не лише бомбардуваннями, але й загрозою нового витку репресії, стверджує сходознавець. Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Ігорем Семиволосом про військову операцію США та Ізраїлюпроти Ірана, нинішнє ставлення до американців у країнах Перської Затоки та візит Зеленського до регіону як лакмусовий папірець зміни підходів арабських країн до власної безпеки.  Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
• Операція «Чорна зима», фейкові домогосподарки, «Треба щось міняти». Як Росія веде інформаційні війни? 09.04.2026 53min

  Росія зараз змінює підходи в інформаційній війні проти України і відходить від «топорної» дезінформації. Водночас вона намагається створити середовище, в якому людинібито самостійно робитимуть необхідні їй висновки стосовно тих чи інших подій. Для цього ворог використовує штучний інтелект, насичує інформаційний простірвигідними йому наративами, а також створює розгалужену мережу розповсюдження. Наприкінці 2025 року фахівці Центру протидії дезінформації (ЦПД) при Раді національної безпеки та оборони України знайшли у Telegram та Facebook понад чотири тисячі фейкових акаунтів та веб-ресурсів, через які проштовхували шкідливі наративи та дезінформацію. Заступниця керівника ЦПД Анаїт Хоперіярозповіла, що серед них були і україномовні акаунти, а також ті, які робили перепости з російських джерел інформації, або напряму закликали до фізичногонасильства. Найбільше Росія намагається впливати через фейки про українське військо, щоб дискредидувати українських військових та зірвати процес мобілізації. Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із Анаїт Хоперією про зміни у зовнішньому впливі Росії, гасла, через які намагаються розхитати українське суспільство, складнощіу протидії дезінформації у TikTok, масовану інформатаку на Україну минулої зими та намагання знищити зовнішній імідж країни. Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійнимвнеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
• Що криється за міфами та стереотипами про Донбас? Історична правда від Хіроакі Куромії 01.04.2026 1t 4min

  Одним із напрямків дослідження американського історика Хіроакі Куромії є новітня історія України. Зокрема, його цікавив період Великого терору Сталіна, Голодомор, а також особливе місце Донбасу як регіону, що завжди був проблемним для радянської влади. Куромія зацікавився Донбасом наприкінці 1980-х років. Близько восьми років він пропрацював в архівах Донецька, Луганська та інших міст регіону. Згодом він видав книжки ««Свобода і терор на Донбасі: українсько-російське прикордоння у 1870–1990-х роках» та «Зрозуміти Донбас». Дослідник стверджує, що Донбас ніколи не був по-справжньому радянським, радше українським за своїмхарактером. Він бачить у регіоні риси традиційного козацького світогляду — прагнення до свободи, автономії, незалежності від центральної влади. В окремих його містахмогли переважати росіяни, але загалом Донбас був етнічно українським. Тому Куромія спростовує поширене уявлення про Донбас як про зросійщений регіон та осередок проросійських настроїв. З історичної точки зору це не так, навіть станом на 2014 рік, каже дослідник.Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Хіроакі Куромієюпро історію Донбасу, його сутність та взаємини з Росією, репресованих корейців та японців, жорстокість дій Сталіна у Східній Азії та імперську конкуренцію між Москвою та Пекіном.  Дана публікація була підготовлена за підтримки Програми “Партнерство за сильну Україну". Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю Лабораторії журналістикисуспільного інтересу і не обов’язково відображає позицію Програми та/або її фінансових партнерів.
• What Lies Behind the Myths and Stereotypes About Donbas? The Historical Truth by Hiroaki Kuromiya 01.04.2026 1t 12min

  One of the research areas of the American historian Hiroaki Kuromiya is the modern history of Ukraine. Inparticular, he has been interested in the period of Stalin’s Great Terror, the Holodomor, as well as the special place of Donbas as a region that was always problematic for the Soviet authorities.Kuromiya became interested in Donbas in the late 1980s. For about eight years, he worked in the archives of Donetsk,Luhansk, and other cities in the region. He later published the books “Freedom and Terror in the Donbas: A Ukrainian-Russian Borderland, 1870s–1990s” and “Understanding Donbas.” The scholar argues that Donbas was nevertruly Soviet, but rather Ukrainian in its character. He sees in theregion traits of a traditional Cossack worldview—namely, a striving for freedom, autonomy, and independence from central authority. In some of its cities, Russians mayhave been the majority, but overall Donbas was ethnically Ukrainian. Therefore, Kuromiya challenges the widespread perception of Donbas as a Russified region and a stronghold of pro-Russian sentiment. From a historical perspective, thisis not the case — even as of 2014, the researcher says.Journalist Nataliya Gumenyuk speaks with Hiroaki Kuromiya about the history of Donbas, its essence and relationswith Russia, repressed Koreans and Japanese, the brutality of Stalin’s actions in East Asia, and the imperial rivalry between Moscow and Beijing.This publication has been produced with the support of the‘Partnership Fund for a Resilient Ukraine’. The content of this publication is the sole responsibility of Public Interest Journalism Lab and does not necessarily reflect the views of the Fund and/or of its Financing Partners. 
• Керрі Вігем — про місця пам’яті, стихійні меморіали та місце злочинців у музеях 25.03.2026 1t 12min

  Американський науковець Керрі Вігем вивчає, як суспільства після пережитих злочинів і насильства згадують своє минуле та взаємодіють із ним, так як ця травма продовжує впливати на сьогодення й формувати майбутнє. Польові дослідження для своєї дисертації він проводив в Аргентині, Німеччині, Польщі та Сполучених Штатах.Вігем стверджує, що потрібні не тільки красиві простори пам’яті. Якщо вони будуть гарними, але порожніми, то такі меморіали та місця пам’яті не можна назвати вдалими. Запорукою успіху може бути створення меморіалу, який стає центром та відправною точкою для подальшої взаємодії спільноти. До того ж Вігему імпонує думка одного з найвідоміших дослідників просторів пам’яті Джеймса Янга.Той наполягав, що нам варто відмовитися від уявлення про подібні місця як про місця колективної пам’яті з однією чіткою, узгодженою й спільною версією минулого. Натомість він пропонує їх сприймати як простори, що поєднують у собі множинність різних спогадів, різні перспективи та різні способи розуміння минулого. Тому дляВігема значення має не стільки те, як виглядає простір пам’яті, скільки сам процес постійного обговорення й осмислення того, що і як пам’ятає суспільство. Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Керрі Вігемом простихійні меморіали, як розповідати історії злочинців, чи треба враховувати думки всіх жертв масових звірств, що відрізняє хороші простори пам’яті від поганих та як різні країни світу працюють із місцями пам’яті. Дана публікація була підготовлена за підтримки Програми “Партнерство за сильну Україну". Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю Лабораторії журналістикисуспільного інтересу і не обов’язково відображає позицію Програми та/або її фінансових партнерів.
• Kerry Whigham on Memory Spaces, Spontaneous Memorials, and the Place of Perpetrators in Museums 25.03.2026 1t 10min

  American scholar Kerry Whigham studies how societies that have lived through crimes and violence remember and engage with their past, and how this trauma continues toshape the present and influence the future. He conducted fieldwork for his dissertation in Argentina, Germany, Poland, and the United States. Whigham argues that beautiful memorial spaces alone are not enough. If they are visually striking but empty of meaning or engagement, such memorials and sites of memory cannot be considered successful. What can make a memorial truly effective, he says, is its ability to become a hub and a starting point forongoing community interaction.Whigham also shares the views of one of the most influential scholars of memory spaces, James E. Young, who urged us to abandon the idea of such places as sites of collective memory with a single, fixed, and agreed-upon version of the past.Instead, Young proposed understanding them as spaces that hold a multiplicity of memories, perspectives, and ways of interpreting history. For Whigham, therefore, what matters most is not so much how a site of memory looks, but theongoing process of discussion and reflection about what — and how — a society chooses to remember.Journalist Nataliya Gumenyuk speaks with Kerry Whigham about spontaneous memorials, how to tell the stories of perpetrators, whether the voices of all victims of massatrocities should be taken into account, what distinguishes good memory spaces from bad ones, and how different countries around the world work with sites of memory.This publication has been produced with the support of the‘Partnership Fund for a Resilient Ukraine’. The content of this publication is the sole responsibility of Public Interest Journalism Lab and does not necessarily reflect the views of the Fund and/or of its Financing Partners. 
• Процес перемовин дуже «трампівський» — хаотичний, непередбачуваний та безладний | Олівер Керролл 18.03.2026 51min

  Остання зустріч в рамках тристоронніх мирних переговоріввідбулася в Женеві 17-18 лютого. Через американо-ізраїльську військову операцію проти Ірану черговий раунд перемовин переносився вже кілька разів. Американціпропонують зустрічатися у США. Представники Росії відмовляються летіти до Сполучених Штатів і пропонують натомість Туреччину або Швейцарію, що не підходить американській делегації. Президент Володимир Зеленський назвав процес узгодження місця проведення Санта-Барбарою і заявив, що Україна готова прилетіти до будь-якої із запропонованих країн.  Ще донедавна у частини переговорників було враження, щовже у березні-квітні можна очікувати прорив у цих перемовинах, каже журналіст The Economist Олівер Керролл. Один із розрахунків був, зокрема, на проблеми в російській економіці. Вони могли б вплинути на Володимира Путіна та його готовність завершитивійну. Однак через низку подій як в Росії, так і в Україні і світі загалом такий сценарій все більш стає примарним. За словами журналіста, через неофіційні канали Москва сигналізує, що знову буде просувати максималістські вимоги, а Київ переходить до плану Б  — зробити країну більш стійкою, аби вона була здатна вести війну в довгостроковій перспективі. Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із Олівером Керроллом про те, що відбувається за лаштунками переговорів, чи може Європа та Велика Британія стати стороною перемовин, про що пам’ятають усі учасники процесу та якою бачить сучасну Росію британський кореспондент. Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
• These talks are a very Trumpian process — chaotic, unpredictable, messy | Oliver Carroll 18.03.2026 53min

  The latest meeting in the trilateral peace talks took placein Geneva on February 17–18. Since then, the next round of negotiations has been postponed several times following the U.S.–Israeli military operation against Iran. Washington is proposing to hold the next meeting in the UnitedStates, but Russian representatives refuse to travel there and instead suggest Turkey or Switzerland — options that the American delegation does not support. Volodymyr Zelenskyy has described the dispute over the venue as a “Santa Barbara” — a never-ending drama — stressing that Ukraine is ready to travel to any of the proposed countries.Until recently, some negotiators believed a breakthroughcould come as early as March or April, says Oliver Carroll. Part of that optimism was linked to mounting problems in the Russian economy, which were expected toinfluence Vladimir Putin and potentially push him toward ending the war. But after a series of developments in Russia, Ukraine and globally, that scenario now seems increasingly unlikely. According to Carroll, Moscow is signaling through unofficial channels that it will return to maximalist demands, while Kyiv is moving to a Plan B — strengthening the country’s resilience to sustain the war in the long term.In this episode, journalist Angelina Kariakina speaks withOliver Carroll about what is happening behind the scenes of the negotiations, whether Europe and the United Kingdom could become parties to the talks, what all participants keep in mind during the process, and how the British correspondent sees today’s Russia.Do you like our podcast?Support the Public Interest Journalism Lab with a Donationhttps://www.journlab.online/donations